Гіперзвукові протикорабельні ракети: реальні переваги, обмеження та умови бойової ефективності на морі

Андрій Кацан; Антон Бунтов

doi:10.34169/2414-0651.2026.2(50).105-110

Гіперзвукові протикорабельні ракети: реальні переваги, обмеження та умови бойової ефективності на морі

Автор(и)

Андрій Кацан Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України
Антон Бунтов Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України https://orcid.org/0009-0006-8697-1642

DOI:

https://doi.org/10.34169/2414-0651.2026.2(50).105-110

Ключові слова:

гіперзвукова ПКР, протикорабельна боротьба, цілевказання, протиповітряна оборона корабля, радіоелектронна боротьба, ланцюг ураження цілі, маневр на кінцевій ділянці, комбінований ракетний удар, маршова корекція, морська ціль

Анотація

У статті розглянуто гіперзвукові протикорабельні ракети (ПКР) як елемент сучасних морських засобів ураження та як складову ширшого ланцюга "виявлення - супроводження - цілевказання - удар - оцінка результату". Проаналізовано, які саме властивості гіперзвуку формують приріст бойової ефективності, а які лише ускладнюють реалізацію системи в цілому. Показано, що "гіперзвук" не є самодостатнім фактором переваги, вирішальними залишаються розвідка, видача цілевказання, стійкість каналів управління і корекції на маршовій ділянці, а також наведення на ціль в умовах активної протидії. Окрему увагу приділено різниці між гіперзвуковими крилатими, балістичними та квазібалістичними протикорабельними ракетами, особливостям їхніх траєкторій, а також залежності реальної ефективності від профілю польоту, щільності залпу, рівня мультидоменного забезпечення та готовності противника до відбиття комбінованого удару. Визначено умови, за яких гіперзвукові ПКР дають максимальний ефект, і ті обмеження, які знижують їхню практичну результативність під час ураження рухомих морських цілей на великих дальностях.